Василь Цюцюра один з найперспективніших нападників у Другій лізі, є одним із лідерів стрийської "Скали", яка у цьому сезоні впевнено посідає друге місце і є реальним претендентом на підвищення у класі. У свої 22 роки молодий гравець побував в оренді у дніпродзержинський "Сталі", був на перегляді в Ірані, а також був кандидатом у молодіжну збірну. 

- Футбол мені подобався з самого дитинства, - взяв слово молодий нападник. - Почав грати завдяки старшим братам. Саме вони привели мене на футбол. Моїм улюбленим гравцем був Тьєрі Анрі, на якого я рівнявся на полі і з якого намагався брати приклад.

- Як опинилися спочатку у молодіжному, а потім і у основному складі "Скали"? Чи був важкий перехід від юнацького у професіональний футбол? 
- Приїхав на перегляд до розташування команди, зіграв декілька ігор і тодішній головний тренер команди прийняв рішення підписати зі мною контракт, за що я йому дуже вдячний. Перехід від юнацького у професійний футбол усім важко дається і я не є виключення.

- Ви побували на перегляді в Ірані. Як з'явився варіант спробувати свої сили в Азії, та що запам’яталося від тієї подорожі?
- Подзвонив агент і запропонував цей варіант. Мене зацікавила можливість пограти в іноземному чемпіонаті, тож я погодився на цю пропозицію. Найбільше запам'яталось дуже насичене життя у столиці Тегерані. Їжа дуже смачна та подається у великих порціях. Загалом, залишилися позитивні враженні від тієї подорожі.

- Чим місцевий футбол відрізняється від українського?
- Думаю, там присутньо трохи більше пристрасті до гри, більше емоцій. Я був до цього готовий, тож для мене це не було щось надзвичайне.

- Чому на вашу думку не вдалося залишитися? 
- Після інтенсивних тренувань була зацікавленість з боку клубу підписати зі мною контракт, але ми не прийшли згоди по умовах контракту.

- Ви побували в оренді у клубі Прем'єр ліги, у дніпродзержинській "Сталі". Чи важко було адаптуватися у команді Володимира Мазяра? 
- Так, це зовсім інший рівень та інші вимоги. Грав здебільшого у чемпіонаті U-21, де вдалося забити п'ять м'ячів та одного разу вийти у Кубку України на заміну. У Прем'єр-лізі так і не вдалося дебютувати тому що, думаю, мені так і не вдалося адаптуватися у цій команді. Але, безперечно, це був дуже корисний та цікавий досвід.

- В останньому турі другої ліги ви заробили пенальті, а також віддали результативний пас п'яткою та й в цілому грали надзвичайно емоційно і пристрасно. Скучили за футболом після невеликої перерви через травму? 
- Деякий час я був травмований і не міг допомогти команді, але зараз відчуваю себе добре. У останніх двох офіційних матчах вдалося відзначитися двома асистами та одним голом. Хочеться ще у цьому сезоні принести багато користі для команди.

- Які цілі ставити перед собою у кар'єрі гравця? 
- На даний момент моя найбільша ціль - це зіграти у складі "Скали" у Прем'єр лізі. Після стількох років у складі рідної команди - це було б неймовірним досягненням.

Прес-служба ПФЛ

Прес-служба ПФЛ у рубриці "Футбольна особистість" розповідає про найкращих футболістів ліги. Цього разу мова піде про вихованця івано-франківського футболу Івана Луканюка.

У березні нинішнього року рівненський «Верес» підсилився вихованцем івано-франківського футболу Іваном Луканюком. 23-річний нападник за свою недовгу футбольну кар’єру встиг закінчити школу донецького «Шахтаря» та стати чемпіоном України серед дублерів з цим клубом, приміряти футболку різних юнацьких збірних і навіть у складі ризького «Сконто» зіграти у Лізі Європи. У підсумку гравець опинився у рівненському «Вересі», де поки і не зумів завоювати місце в основі, але на заміну виходить досить продуктивно. Більше того, за підсумками 21-го туру інформаційний партнер ПФЛ України портал Sport Arena назвав Івана Луканюка Джокером туру. Форвард вийшов на заміну і відразу ж оживив гру «Вереса», який на той момент вигравав з мінімальним рахунком. Кілька проходів нападника до володінь суперника дозволили господарям знайти проблемні зони горностаївців. У підсумку Луканюк став співавтором голу і ще й забив самотужки. Хоча мав ще кілька моментів для взяття воріт.

Про власні амбіції, сподівання та перспективи футболіст розповів у інтерв’ю прес-службі ПФЛ України.

- Ви пройшли вже досить значний футбольних шлях. Зізнайтеся, «Верес» розглядаєте як транзитний клуб на шляху до нових кар’єрних звершень? 
- Дійсно, за великим рахунком певний досвід за плечима маю. Та попри це, своєю кар’єрою не задоволений, адже сам знаю, на що здатний і, вважаю, свій потенціал повністю не розкрив. Та переконаний, що все ще попереду, я продовжую працювати над собою і вдосконалювати свою гру. «Верес» для мене та команда, з якою планую досягати успіхів. За ці кілька місяців у Рівному я особисто переконався, що місцеві вболівальники по-справжньому люблять футбол, щиро вболівають, підтримують нашу команду. Маю на меті разом із «Вересом» вийти до першої ліги, потім підвищитися у класі до еліти і порадувати вболівальників єврокубками. Повірте, наші вболівальники на це точно заслуговують.

- Що не склалося з попереднім клубом «Сконто», в якому ви дебютували на євроарені, а також були одним із важливих гравців цієї команди? 
- У Сконто як і у багатьох інших клубів Латвії зараз чималі фінансові проблеми. Клуб не допустили до змагань у вищій лізі, тому я ухвалив рішення повернутися до України.

- Пропозиція «Вереса» була досить привабливою чи можливо після років подорожей вирішили опинитися поближче до рідної домівки? 
- Пропонували спробувати свої сили у чемпіонаті Білорусі. Але я дійсно скучив за рідним домом, тому продовжувати подорожувати поки не хочеться. Пропозиція «Вереса» мене влаштовує, клуб амбітний, має високі завдання та й додому звідси недалеко (посміхається).

- Школа "Шахтаря" у вашій кар’єрі має величезне значення? 
- Так, для мене вона стала важливим і необхідним підґрунтям для моєї кар’єри. Вважаю, не варто повторюватися, які умови надає цей клуб для розвитку своєї молоді. Я навчався футболу в Донецьку протягом п’яти років, виграв своє перше чемпіонство, отримував виклики до різних юнацьких збірних. Коли одягаєш футболку збірної України, слухаєш гімн, прикладаючи руку до серця, занурюєшся у атмосферу головної команди країни – відчуття неймовірні. Це додає стимулу, щоб повернутися в розташування головної команди країни, але вже в національну збірну.

- Ваш гол з гострого кута у ворота «Миру» в 21-му турі другої ліги став справжньою окрасою матчу – гарно прибрали захисника і поклали м’яча точно в дальній кут… 
- Чесно кажучи, так і задумав. Хоча спочатку планував віддати передачу на Яременка, який набігав, але в підсумку вирішив пробити в кут воріт. Добре, що все вдалося як задумував. Можливо гол не настільки естетичний, але головне результат.

- Цього сезону ви не так часто з’являєтеся на полі, як того хотілося б. В чому причина? 
- Згоден, хотілося б більше грати. Я сам намагаюся знайти відповідь на це питання, але переконаний, що все залежить тільки від мене. Сподіваюся, що своєю роботою на тренуваннях зумію довести тренерському штабу своє місце в стартовому складі.

- Ви заглядали у календар на фініші змагань? Хто зможе вас зупинити на шляху до мети підвищення у класі? 
- Чесно кажучи, гадати – не в мої правилах. Для нас кожна гра як невеликий фінал. Якщо ми повністю викладатимемося на полі, виконуватимемо установки тренера та на фініші змагань покажемо весь свій потенціал, то навряд чи нам хтось завадить досягти мети. В усякому разі, ми для цього все робимо.

Прес-служба ПФЛ

Віктор Яневич, найдосвідченіший гравець серед тих, хто лишається у тернопільській Ниві після її перезавантаження, в ексклюзивному інтерв’ю Sport Arena розповів про нове життя клубу, що покинув першу лігу. 

Після того, як майже всі гравці тернопільської Ниви залишили команду, дізнавшись, що та знімається з першолігових змагань, одним з небагатьох, хто залишився їй вірним, став досвідчений захисник Віктор Яневич. Журналіст Sport Arena поспілкувався з футболістом та дізнався багато цікавих речей як з життя самого гравця, так і Ниви загалом.

– Вікторе, Ви фактично єдиний із досвідчених гравців, який лишився у Ниві. Чому прийняли таке рішення – це більше патріотизм, чи є й матеріальні стимули? 
– Було кілька запрошень з професійних клубів. Але, по-перше, не хотів далеко їхати від рідної домівки, по-друге, до кінця вірив, що Нива існуватиме. Не довго думаючи, я віддав перевагу тернопільській команді та продовжую виступати в її складі. Сподівався, що Нива гратиме в першій лізі. Але сталося саме так, що доведеться почати виступити з чемпіонату області, аматорів, а там, дивись, буде і друга ліга. Що ж до фінансів, то, можливо, я десь і втратив, залишившись у Ниві, але, думаю, небагато…

– А яку роль у рішенні залишитися в Тернополі відіграло керівництво ФК?
– Президент клубу Степан Богданович Рубай та головний тренер Петро Климентійович Бадло запевнили, що команда за будь-який умов збережеться. Тому їхні слова теж мали велику роль у тому, що я нікуди не зірвався, а залишився у Ниві.

– Ви виступаєте за Ниву вже п’ятий рік. В українському футболі дуже рідко знайдеш футболістів, які затримуються на такий тривалий час у одній команді. Ви вже, напевно, більше тернополянин, аніж франківчанин?
– Можливо й так. Люблю Тернопіль та його жителів, особливими є тут і футбольні фанати.

– На якій позиції граєте у оновленій тернопільській команді?
– У спарингах виступав на місці центрального або ж лівого оборонця. Позиції мені знайомі, адже ще в першій лізі Петро Бадло награв мене саме там.

– Вікторе, оскільки Ви мешкаєте в Івано-Франківську, приїздите виключно на матчі Ниви, чи ще й на тренування?
– Домовилися з тренером, що я буду приїздити на тренування з Івано-Франківська тричі на тиждень. Петро Климентійович розраховує, що своїми підказками на футбольному полі, в тому числі і на тренуваннях, допомагатиму зростати молодим гравцям. Окрім того, ведуться перемовини, щоб моїй сім’ї зняли в Тернополі квартиру. Тоді я зможу на постійній основі тренуватися.

– А пропозицій обійняти посаду граючого тренера, зважаючи на Ваш досвід, у тернопільському клубі не пропонують?
– Ні, та й я цього не хочу. Сподіваюся ще кілька років пограти. Коли відчую, що вже потрібно закінчувати з активними виступами на футбольному полі, подумаю і про тренерську роботу.

– З ким із нових одноклубників були знайомі раніше?
– З попереднього складу команди залишилися двоє молодих футболістів – Ігор Кохман та Віталій Бадло. Також у команді є Ростислав Волошинович. По ньому ще питання не вирішено, поки він приїздить виключно на наші спаринги.

– Важко грати, коли поруч з тобою одна молодь, яка ще не нюхала пороху професійного футболу, відповідно трапляються промахи, необов’язково пропущені голи?
– Нічого страшного в цьому немає. Всі ми були молодими. Тепер прийшов час і мені дещо навчити молодь. Керівництво ФК Нива робить ставку на власних вихованців. Планується їх награвати через аматори, щоб ті достойно могли виступати в другій лізі.

– Особисто Ви вірите, що Нива в другій лізі гратиме вже з літа, чи це перспектива не цього року?
– Дуже надіюся, що ще в 2016 році команда повернеться в професіонали і з літа виступатиме в другій лізі.

– За підготовчий період Нива вже зіграла шість матчів. Звичайно, рівень суперників різниться, але все ж таки, можете їх проаналізувати?
– Якщо порівнювати з першими матчами, то молоді гравці Ниви помітно додають з кожним наступним поєдинком. За рахунок ігрової дисципліни, яку прищеплює Петро Климентійович, хлопці прогресують і, думаю, багато з них можуть вирости у футболістів хорошого рівня.

– Гравці оновленої Ниви, напевно, не отримують платні. За рахунок яких чинників футболісти викладаються на полі?
– Петро Бадло добився, щоб мінімальні зарплати у футболістів все таки були. З початком сезону Степан Богданович обіцяв виплачувати премії за успішно зіграні матчі. Звичайно, це будуть не великі суми, але тим менше гравці відчуватимуть, що за них дбають, в тому числі і в фінансовому плані.

– Стало відомо, що керівництво ФК Нива придбало спорткомплекс Ватра, який має стати своєрідною базою для команди. Наскільки цей чинник важливий для колективу, адже в попередні роки за великим рахунком інфраструктури у Ниви ніколи не було?
– Для клубу і команди загалом – це великий плюс. Степан Рубай при зустрічі з футболістами сказав, що спорткомплекс Ватра повинен працювати на ФК Нива. З понеділка під керівництвом спеціалістів зі Львова на тамтешньому стадіоні розпочалися роботи. Загалом там має бути повноцінний стадіон з футбольним полем, біговими доріжками, трибунами. У перспективі на ньому планується проведення домашніх матчів Ниви. На разі, бачу бажання керівництва клубу зробити все якісно і якнайшвидше. Сподіваюся, у них все вийде і Нива матиме власну спортивну базу, яка допоможе команді досягати позитивного результату на футбольному полі.

Вихованець івано-франківського футболу і академії "Шахтаря" Іван Луканюк в інтерв'ю UA-Футболу про різницю між Україною та Латвією, а також про те, що український легіон "Сконто" скоро збільшиться.

- Іване, розкажіть як Ви почали займатися футболом? 
- Мені було 7 років коли я вперше почав проявляти інтерес до футболу. Мабуть, будучи ще зовсім малим, я не усвідомлював те, що це захоплення (як мені тоді здалось), перетвориться в справу всього мого життя. Товариш запропонував мені піти разом з ним на тренування, я погодився, і ані на секунду не пошкодував про своє рішення, адже з перших хвилин перебування на футбольному полі, зрозумів, що сюди я прийду ще не один раз. Моїм першим футбольним клубом став клуб "Карпати" Кути. Кути - містечко в Івано-Франківській області, де я народився. От так все і розпочалось.

- Як потрапили до академії "Шахтаря". І які спогади про той час?
- Стартуючи з футбольного клубу "Карпати" Кути, я потрапив до Івано-Франківської спортивної школи ДЮСШ-3, де власне і продовжився мій футбольний шлях. Буквально через рік часу, мені запропонували поїхати на чемпіонат Украіни з міні-футболу із місцевою командою клубу Ураган. Відразу після цієї поїздки я отримав запрошення на оглядини до футбольного клубу "Шахтар". Довго не міг повірити у те, що це відбувається зі мною. Опанувавши шквал емоцій, я почав інтенсивніше займатися, присвятивши футболу фактично весь свій час. Мушу також сказати, що в цьому найбільша заслуга мого тренера Василя Івановича Яцурака, який вірив в мене і в те, чим я займаюсь. "Шахтар" для молодого футболіста давав і дає надалі можливість працювати над собою та досягати поставлених цілей. Визнаю те, що "Шахтар" залишився для мене ідеалом футбольного клубу не лише в Україні, але й поза її межами. Працюючи в тій атмосфері у мене залишилися лише найкращі спогади, правда окрім одного тренера, триматиму конфіденційність, з яким у нас з невідомих мені причин не склалось і це стало головною причиною, через яку я змушений був залишити "Шахтар". Проте, з цим я нічого не міг вдіяти, адже таке футбольне життя.

- На сьогоднішній день Ви захищаєте кольори "Сконто". 
- Мені зателефонував мій агент, повідомивши мене про те, що мною зацікавилося керівництво латвійського футбольного клубу "Сконто" Рига і це досить таки хороша пропозиція грати поза межами України. "Сконто" найбільш титулована команда Латвії. Якщо не помиляюсь, 15-ти разовий володар золотих медалей чемпіонату і 8-ми разовий володар Кубку Латвії. В цій команді мене найбільше здивував підхід тренера Тамаза Перція до наших тренувань. За всю ігрову практику я не зустрічав людину з таким запалом, енергією та любов'ю до футболу. Як на мене, це шось неймовірне. Для нього футбол це не просто гра, це не просто робота, на яку він вимушений щодня приходити. Тамаз живе футболом і командою "Сконто". Для того, аби зрозуміти чому я так висловлююсь, потрібно просто бачити це, побувавши бодай один раз на стадіон під час нашої гри.

- Як оціните рівень футболу у Латвії? 
- Рівень футболу в цій країні на досить високому рівні. До рівня України, мабуть, ще далеко, але впевнений, що чемпіонат Латвії буде прогресувати. Також хотілося б зауважити і те, що на трибунах зазвичай дуже мало глядачів і це засмучує. Наскільки ми знаємо, підтримка від своїх вболівальників це близько 70% успіху команди під час домашніх ігор з суперниками. Мабуть і з цим у Латвій більше проблем, аніж в Україні.

- Але ж "Сконто" не перший латвійський клуб у Вашій кар`єрі.
- Так, так... Але в "Даугаві" я пробув тільки 6 місяців…

- Які умови були в Даугавпілсі, і які в Ризі? Порівняйте з українськими реаліями.
- Керівництво БФЦ "Даугава" намагається зробити життя футболістів якомога комфортнішим, але напевне їм складно реалізувати своє бажання через недостатнє фінансування. Це я так думаю, не знаю як воно є насправді. Натомість в "Сконто" є все необхідне для того аби займатися улюбленою справою. Тобто, якщо порівнювати, то однозначно БФЦ "Даугава" постуається "Сконто" в плані умов. Порівнюючи з Україною, то і в цьому плані латвійські команди відстають. Вважаю, що так воно є через те, що в Україні зарплати набагато вищі. Але особисто я не приїхав сюди за грошима. Матеріальні цінності не на самому нижчому рівні в ланці моїх потреб, як і у кожної середньостатистичної людини, але для мене важливішим фактором є стабільність ігрової практики.

- Як загалом оціните латвійський досвід? 
- Будь-який досвід є корисним, проте я не так довго граю в цій країні, аби заявляти, що тут в мене з'явився великий футбольний досвід. Є ігрова практика, є стабільність, і поки що це все. Але як би там не було, цей рік я вже можу занести собі в актив.

- Бажання повернутися до України є? Чи схиляєтеся до європейської кар'єри?
- Бажання вернутись до рідної країни завжди є... Проте на даний момент конкретних і хороших пропозицій до мене не надходило. Але б хотілось, звичайно, продовжувати свої виступи в Европі.

- Підтримуєте зв'язок з колишніми партнерами?
- На жаль, ні...

- З "Сконто" скільки ще діє Ваш контракт? 
- В мене контракт до 30 червня 2017 року.

- Вже почалися збори підготовчі до нового сезону?
- Так, звичайно... 4 січня команда зібралась. Наразі тренуємося в манежі біля нашого стадіону. Подальші плани, поки що, невідомі.

- Тобто всю зиму можете провести в Латвії? 
- Можливо і так.

- Є інформація, що в цьому сезоні українців у "Сконто" буде більше.
- Як мінімум один украінець поповнить наш футбольний клуб.

- Сухомлінов? 
- Так, Рудік.

- А існує дербі Риги? 
- Як такого дербі то немає. "Метта" команда із Риги, але зазвичай ми спокійно переграем цю команду. І всі вболівальники до цього вже звикли.

- Як відносяться в клубі до легіонерів?
- Дуже серйозно і з повагою. Як, в основному, у всіх європейських країнах.

- Латвія сильно відрізняється за рівнем життя від України?
- Я б так не сказав. Та все ж в них якось більше порядку і чесності. Тут люди знають за шо працюють.

- Все ж таки, яка головна відмінність між країнами?
- Якщо переходити з теми футболу до встановлення відмінності за рівнем життя між цими двома країнами, то в цьому питанні варто акцентувати увагу на те, що люди в Латвії люблять свою державу, працюють на благо її розвитку. Тому, у цій країні спостерігається стабільність в економічному плані, який підживлює апарат держави, а він в свою чергу працює на користь народу. Тут ми бачимо циклічність народ-державі, держава-народу. В Україні з цим є серйозні проблеми і рівень життя громадян низький через явище корупції, з яким наші політики намагаються боротися проводячи реформи. Тут кожен перетягує ковдру на себе, кожен лобіює свої власні інтереси. Саме тому рівень життя низький в порівнянні з Латвією.

- А чи є клуб, в який би ніколи не погодилися перейти?
- Наразі у мене немає упередженого ставлення до якого-небудь клубу, адже їх всіх об'єднує одна ціль – на далі розвивати футбол та прививати молоді любов до спорту. Це саме те, що змушує мене поважати всіх людей, які над цим працюють та всі футбольні клуби, які об'єднують таких людей. Я відкритий для пропозицій від будь якого клубу.

Новачок ужгородської "Говерли" Ігор Худоб'як розповів про схожість з персонажем коміксів, дебют в Прем'єр-лізі та як опинився у складі "говерлян". 

В першому турі Говерла відзначилась не лише нічиєю з Дніпром і 10-ма орендованими футболістами в старті, а й одіозною появою дебютанта. 28-річний півзахисник Ігор Худоб’як (тезка Худоб’яка з Карпат) вийшов на поле в футболці з кричущим прізвищем "Халк".

В розмові з Football.ua новобранець Говерли поділився враженнями про свій дебют та розповів, чому вирішив обрати таке незвичне прізвисько.

- Спочатку В’ячеслав Вікторович (Грозний. — прим. М.С.) так "охрестив" мене, — розповів Ігор. — Тут було і порівняння з бразильцем із Зеніту, і з персонажем коміксів — зеленим Халком через мою фактурність та будову тіла (сміється). Так і пішло, а потім вирішили на футболці написати "Халк". Адже один Ігор Худоб’як в Прем’єр-лізі вже грає, тому уникнемо плутанини. Та й навіщо чужі лаври збирати (посміхається). Так і виник в Говерлі свій Халк.

- Тепер залишається наздогнати по рівню гри Халка із Зеніта?
- Хотілося б наблизитись до такого, тому буду докладати зусиль і, особливо, тренувати потужний дальній удар.

- Як взагалі опинилися в Говерлі?
- Я сам з Івано-Франківської області, і останній час грав за місцеві аматорські клуби. Але влітку тренер Петро Кушлик, який колись працював в Говерлі, запропонував Грозному переглянути мене. В’ячеслав Вікторович подивився на мою гру і сказав, що я підхожу.

- Згадуючи літні пригоди Говерли, були впевнені в старті ужгородського клубу в новому сезоні? Грозний щось говорив з цього приводу?
- Коли я приїхав до Ужгорода, ми переговорили з тренером, і невдовзі почався збір. Я потренувався декілька днів, підписав контракт, і разом зі всіма готувався до матчу з Дніпром. Тому не було сумнівів, що клуб стартує в Прем’єр-лізі.

- Дебют в Прем’єр-лізі проти Дніпра — буде що згадати?
- Думаю, дебютувати нічиєю з фіналістом Ліги Європи — більш ніж гідно. Безперечно, було і хвилювання — від цього нікуди не дінешся. Але через декілька на полі хвилин все зникло. Тому відіграв так, як хотів і планував. Так, було важкувато фізично. Все-таки команда почала готуватися лише за 10 днів до початку чемпіонату. Але загалом почуваємо себе нормально, а я побачив свої помилки і елементи, над якими треба працювати в першу чергу.

- Ви, а також два голкіпери Надь та Бабенко — троє футболістів першої команди, що перебувають на повноцінному контракті в Говерлі. Не почуваєтесь «особливим» серед 13-ти орендованих динамівців?
- Ні, я не приділяю цьому багато уваги. Хлопці приїхали хороші, у нас чудовий колектив, тому мені залишається лише працювати і показувати добру гру. Так, динамівці вже зіграні між собою і мають певний ігровий стиль, тому мені доводиться ніби "вливатися". Але з цим немає ніяких проблем.

- Разом з тими ж Бабенко та Надєм ви — один з найстарших в команді. Вже взяли на себе функції такого собі "дядька"?
- Це не для мене. Навпаки, серед молодих сам почуваюся молодшим. Можна сказати, скинув пару років (сміється).

- В матчі з Дніпром ви грали в центрі поля під нападником. Це ваша рідна позиція?
- Ні. Взагалі я все життя грав класичного центрфорварда, на вістрі. Але В’ячеслав Вікторович вирішив перевести мене в півзахист, адже дуже часто доводилось опускатися за лінію м’яча і боротися з суперником на підступах до своєї штрафної. Тому перед мною стояла задача сідати в центр поля і максимально допомагати хлопцям, а при нагоді швидко розвивати атаку.

Голкіпер футбольного клубу "Нива" Микола Плетеницький розповів про свої перші кроки у футболі, про пам’ятний гол у ворота "Ниви", співпрацю з Богданом Стронцицьким, а також поділився очікуваннями від майбутнього сезону.

— Миколо, розкажи де і за яких умов відбулось твоє перше знайомство з футболом?

— Футболом я розпочав займатися у Івано-Франківську. Моїм першим тренером був Поптанич Микола Степанович. Як це часто буває, батько привів сина на футбол і вже з 9-річного віку я розпочав заняття. Згодом я навчався у спеціалізованому футбольному класі з 7-го по 10-ий клас. А свій перший професійний контракт я підписав із "Спартаком-2" з Калуша, що виступав тоді у Другій лізі. Спочатку з професійним футболом у мене не склалося і я перейшов на аматорський рівень у "Карпати" Яремче. З цією командою став триразовим чемпіоном та володарем Кубка області, а також ми виграли аматорський Кубок України. Після цього отримав запрошення у бурштинський "Енергетик", але і там у мене не склалося. У день підписання контракту я отримав важку травму коліна і через два місяці після операції клуб розірвав зі мною контракт. Відновившись від ушкодження, я потрапив у івано-франківське "Прикарпаття", де довелось попрацювати із сьогоднішнім наставником "Ниви" Романом Толочком. Після того, як "Прикарпаття" припинило існування — знову повернувся у яремчанські "Карпати", а звідти мене запросили у футбольний клуб "Тернопіль", з яким я досягнув досі найбільших висот у своїй професійній кар’єрі. У "Тернополі" я був основним воротарем і, якщо можна так сказати, зробив собі ім'я у футболі. Перебуваючи у Тернополі, їздив на Всесвітню Універсіаду у Казань, але туди я потрапив не як основний воротар, хоча брав участь у всіх товариських матчах.

— А чи одразу ти зайняв місце у воротах?

— Ні, не одразу. У дитячому футболі я розпочинав з позиції лівого півзахисника, або ж захисника. Та сталося так, що наш воротар Ярослав Годзюр (зараз захищає кольори грозненського "Терека" у Росії і є однокласником Миколи — прим.) травмувався і я поїхав на турнір з футзалу "Граємо за Україну разом" у якості воротаря. Ми зайняли там третє місце, а я отримав звання "Кращого воротаря" цього турніру. Завдяки такому випадку я і перейшов на позицію воротаря, хоча був невисокого росту, але у певний період виріс одразу на 9 см. Довелося висіти на турніку та відвідувати плавання у басейні.

— Які матчі ти можеш виділити у своїй кар’єрі, виступаючи за ФК "Тернопіль"?

— Напевне, це буде перший матч у футболці цього клубу проти стрийської "Скали". Найбільш приємним спогадом, мабуть, є кубкова гра з полтавською "Ворсклою", коли ми зуміли виграти у серії пенальті і пройшли далі. Не можна забути і матч з "Нивою", коли мені довелося навіть забити гол на останніх хвилинах. Також можу назвати гру з "Чорноморцем" у Кубку.

— Тепер ти є гравцем "Ниви". Твої партнери по команді згадують тобі про той гол у ворота нашої команди?

— Звичайно, що хлопці мене "підколюють". Найбільше цікавляться тим, чи побіжу я забивати у такому ж епізоді у ворота ФК "Тернопіль"? З впевненістю можу сказати, що за такої потреби однозначно побіжу забивати, адже на сьогоднішній час я є гравцем "Ниви" і мені було дуже приємно отримати пропозицію від цієї команди та повернутися у місто Тернопіль. Своїми виступами за "Ниву" я хочу довести деяким людям, що мене зарано викинули з обойми і у мене є потенціал для виступів на професійному рівні.

— На піку своєї кар’єри у тебе не було пропозицій перейти у інший клуб, чи навіть на вищий рівень?

— Виступаючи за ФК "Тернопіль", мав запрошення від армянського "Титану". Проте вже тоді у державі розпочалися проблеми. З того часу Армянськ ще три місяці був у складі України, а команди "Титан" взагалі не стало. Відверто кажучи, там у мене спочатку складалось все добре. Проте у товариській грі пропустив м’яч зі штрафного від Костянтина Кравченка і мав розмову із тренерами. Хоча ще тоді я міг додати у грі, але вони вирішили зі мною контракт не підписувати. Тож мені довелося повернутися у Тернопіль.

— Після ФК "Тернопіль" ти повернувся на аматорський рівень і виступав за ФК "Калуш"...

— Калуш це моє рідне місто і у цій команді працюють люди з якими мені вже доводилося мати справу у "Спартаку" та "Прикарпатті". Мене запросили туди і запропонували непогані умови. Тим паче у "Калуш" перейшли ряд футболістів, знайомих мені за виступами у "Карпатах". Хоча я вірив, що вдасться поїхати на перегляд у професійну команду, але не склалося і я розпочав виступи у "Калуші".

— Як ти отримав запрошення від "Ниви"?

— Про можливість перейти у "Ниву" мені повідомив колишній тренер воротарів "Спартака" Степан Хопта. Він зателефонував мені і запитав, чи маю я бажання поїхати на збори у "Ниву". Йому ж дзвонив Роман Любомирович Толочко, який цікавився мною. Зв'язавшись самотужки із Романом Толочком — я приїхав на збори у "Ниву". Як би не було спочатку важко, але врешті я підписав контракт і є гравцем тернопільської "Ниви". Мені дуже приємно бути частиною цього клубу. Хочеться показати ще кращі результати, ніж вдалося досягнути у ФК "Тернопіль". Я буду дуже радий, якщо своїми позитивними виступами мені вдасться записати своє ім'я у історію футбольного клубу "Нива".

— Чи все влаштовує тебе у "Ниві"?

— Колектив у клубі лише формується, але з багатьма гравцями мені довелося виступати разом. З деким довелося зустрічатися на футбольному полі. Загалом усі хлопці прості, атмосфера у команді хороша. Враховуючи загальну ситуацію в Україні, як для Першої ліги у "Ниви" доволі хороші умови щоб добиватись позитивного результату, підвищувати свою майстерність і тішити тернопільського вболівальника "Ниви".

— Нещодавно тренером воротарів "Ниви" став Богдан Стронцицький. Як працюється із цим наставником?

— Перш за все Богдан Едуардович — це легенда воротарського цеху. Від роботи з ним для себе я дізнався чимало нового, чого раніше робити не доводилося. Працювати з таким кваліфікованим тренером було спершу не легко. Проте зараз я уже розумію, що Богдан Едуардович вимагає від мене і все це я буду виконувати.

— Не за горами новий футбольний сезон у Першій лізі. За які місця, на твою думку, буде боротися "Нива" у чемпіонаті?

— Я вважаю, що наша команда цілком може боротися за місця з 5 по 8, а то й вищі. У "Ниві" є ряд кваліфікованих футболістів. Якщо ми матимемо сильний командний дух та вдало виступатимемо вдома, то зможемо розраховувати на успішний сезон!

Прес-служба ФК "Нива"

Василь Цюцюра вдруге поспіль забиває за "Скалу", а Роман Дебелко дебютує у складі дніпродзержинської "Сталі". Результати команд, у яких виступають франківські профі на минулому тижні (29 квітня-3 травня).

На початку тижня стало відомо, що вихованець івано-франківської СДЮШОР "Прикарпаття" Роман Дебелко поповнив ряди дніпродзержинської "Сталі". І вже у матчі 24 туру Першої ліги проти "Динамо-2" Роман вийшов на заміну на 73-ій хвилині. Саме після пасу Дебелка Котляр заробив пенальті, сам яке і реалізував, тим самим принісши перемогу "сталеварам" - 1:0. У Першій лізі усі 90 хвилин традиційно відіграли Андрій Новак ("Олександрія") та Віктор Яневич ("Нива"). Гол Василя Цюцюри приніс перемогу "Скалі" над "Шахтарем-3". У складі донеччан весь матч відіграв Дмитро Стефлюк.

У грі проти "Росіянки" наш легіонер Оксана Яковишин вперше у сезоні відіграла "від свистка до свистка", а красногорська команда в підсумку поступилась - 0:1.

Гравець	Суперник	Статистичні дані	Матчі/голи у сезоні
Ігор Худоб'як ("Карпати")	"Іллічівець" 0:1 (г)	1-90'	18/2
Олександр Лучик ("Іллічівець")	"Карпати" 1:0 (д)	запас	1
Роман Бочкур ("Зірка")	"Десна" 1:0 (з)	запас	18
Андрій Новак (ФК "Олександрія")	ФК "Полтава" 2:1 (д)	1-90'	20
Віктор Яневич ("Нива")	"Нафтовик-Укрнафта" 1:2 (г)	1-90'	23
Ігор Кушецький (ФК "Тернопіль")	"Буковина" 1:1 (д)	1-60'	5/2
Роман Дебелко ("Сталь" Д)	"Динамо-2" 1:0 (д)	73-90'	1
Василь Цюцюра ("Скала")	"Шахтар-3" 1:0 (д)	1-90', 1 гол, ж. к.	20/8
Денис Маринчук ("Арсенал-Київщина")	"Кристал" 0:2 (г)	59-90'	18
Дмитро Стефлюк ("Шахтар-3")	"Скала" 0:1 (г)	1-90'	9

Легіонери

Гравець	Суперник	Статистичні дані	Матчі/голи у сезоні
Ярослав Годзюр ("Терек" Грозний, Росія)	"Ростов" 1:0 (г)	1-90'	24
Іван Луканюк ("Даугавпілс", Латвія)	"Спартак" Ю 1:1 (г)	1-90', ж. к.	5
Петро Ковальчук ("Істиклол" Душанбе, Таджикистан)	"ЦСКА-Памір" 5:1 (д)	1-90', ж. к.	3
	"Ербіль" Катар 0:0 (г)	1-90'	5
Оксана Яковишин ("Зоркий" Красногорськ, Росія)	"Росіянка" 0:1 (д)	1-90'	3

Футбольний Франківськ за статистичними даними БРАМОК

Полку наших профі прибуло: вихованець СДЮШОР "Прикарпаття" Роман Дебелко поповнив ряди одного з лідерів Першої ліги.

Як інформує UA-Футбол, екс-гравець молодіжного складу донецького "Металурга" Роман Дебелко підписав контракт з дніпродзержинською "Сталлю". Деталі угоди поки не повідомляються. 

21-річний нападник розпочав ігрову кар'єру в івано-франківській СДЮШОР "Прикарпаття" (2007-2009 рр.). Згодом перебрався до "Металурга", кольори якого захищав у ДЮФЛ, юнацькій (U-19) першості та першості дублерів (U-21). У сезоні 2012/2013 Дебелко відправився в оренду до вірменського "Бананца", у складі якого провів 10 матчів. 

Ігор Худоб'як оформлює "дубль" у футболці "Карпат", а гол Василя Цюцюри знову не допоміг "Скалі" здобути очки у Другій лізі. Результати команд, у яких виступають франківські профі на минулому тижні (24-26 квітня).

Півзахисник "Карпат" Ігор Худоб'як нарешті перервав своє гольове затишшя. У грі проти "Олімпіка" наш земляк заслужив звання найкориснішого гравця матчу, зробивши дубль та віддавши одну результативну передачу, а "Карпати" в підсумку перемогли - 4:1. Олександр Лучик ("Іллічівець") відіграв повний матч у складі молодіжної команди маріупольців. У Першій лізі Роман Бочкур ("Зірка") та Віктор Яневич ("Нива") зіграли усі 90 хвилин за свої клуби. Василь Цюцюра хоч і забив, та не допоміг "Скалі" вивезти очки з Полтави - поразка 1:2.

Оксана Яковишин потрохи освоюється у підмосковному ЖФК "Зоркий". Цього разу Оксана провела на полі перший тайм, а її команда в гостях обіграла "Чертаново" - 1:0.

Гравець	Суперник	Статистичні дані	Матчі/голи у сезоні
Ігор Худоб'як ("Карпати")	"Олімпік" 4:1 (д)	1-90', 2 голи	17/2
Олександр Лучик ("Іллічівець")	"Дніпро" U-12 1:3 (г)	1-90'	5
Роман Бочкур ("Зірка")	"Сталь" Д 1:1 (в)	1-90'	18
Андрій Новак (ФК "Олександрія")	"Сталь" А +:-	-	19
Віктор Яневич ("Нива")	"Гріник" 0:2 (д)	1-90'	22
Ігор Кушецький (ФК "Тернопіль")	"Динамо-2" 0:1 (г)	запас	4/2
Василь Цюцюра ("Скала")	"НПГУ-Макіїввугілля" 1:2 (г)	1-90', 1 гол	19/7
Денис Маринчук ("Арсенал-Київщина")	"Реал Фарма" 0:1 (д)	1-75'	17
Дмитро Стефлюк ("Шахтар-3")	"Кристал" 0:2 (д)	1-90'	8

Легіонери

Гравець	Суперник	Статистичні дані	Матчі/голи у сезоні
Ярослав Годзюр ("Терек" Грозний, Росія)	"Амкар" 1:2 (г)	1-90'	23
Іван Луканюк ("Даугавпілс", Латвія)	"Вентспілс" 1:1 (д)	-	4
Петро Ковальчук ("Істиклол" Душанбе, Таджикистан)	"Парвоз" 8:0	запас	4
Оксана Яковишин ("Зоркий" Красногорськ, Росія)	"Чертаново" 1:0 (г)	1-46'	2

Футбольний Франківськ за статистичними даними БРАМОК

Про те, як «Карпати» не змогли перемогти у Харкові, прес-службі Прем'єр-ліги розповідає найдосвідченіший гравець львів’ян Ігор Худоб’як.

– Ігорю, чи виділявся останній поєдинок проти «Металіста» на тлі попередніх?
– Так, можна говорити, що це був найкращий наш матч у весняній частині змагань. Головна відмінність полягає у тому, що ми створили достатню кількість якісних моментів, які цілком могли завершуватись голами. До того ж наші нагоди забити були яскравішими та реальнішими, тому, вважаю, «Карпати» були трохи ближчі до перемоги.

– Напевно, Ігор Йовічевіч налаштовував команду на більш сильну гру суперника…
– Готуючись до чергового туру, ми непогано вивчили можливості «Металіста». Цей колектив проводив цікаві матчі і досягав непоганого результату. Проти нас харків’яни усіх найкращих якостей не зуміли показати – можливо, це й була недооцінка.

– Нічия – це завжди хтось втратив, а хтось знайшов. У вас які відчуття з цього приводу?
– Якщо брати саме по грі, то, звичайно, незадоволені одним очком. Проте заздалегідь ми не знали, як розгортатимуться події. Тому нічия у Харкові – непоганий підсумок.

– Вже звик грати у молодій команді, де середній вік твоїх партнерів недалекий від 20-ти років?
– По-перше, «Карпати» і раніше відзначались тим, що тут тренери довіряли місцевим вихованцям, не боялись кидати їх у бій на такому рівні. А ця команда у нас разом тренується, грає майже рік – ще з літа. Тому був час звикнути. Допомога тим, хто робить перші кроки на дорослому рівні футболу, завжди потрібна. Десь необхідно підтримати, десь підказати. Комплексів віку ні у кого не має виникати. По-друге, гадаю, така робота йде на користь майбутньому команди та окремих її виконавців.

– Кинулось у вічі, що у запасі залишились авторитетні гравці – Олег Голодюк, Муртаз Даушвілі, Михайло Сергійчук…
– У кожного з них різна ситуація, наскільки я знаю. У Муртаза була травма, і він лише повертається на звичний рівень гри. В Олега існують певні питання, як і у Міши – це винятково тренерське рішення.

– Перебуваючи на полі, чи відчувався вихід перших двох з цієї трійки у другому таймі?
– Мені стало легше грати, і це очевидно, адже з Голодюком ми дуже давно виступаємо поруч. Він дуже сильний у відборі. Та й сміливості обом свіжим виконавцям не займати. Тому моя оцінка така, що заміни підсилили нашу гру.

– Всі пам’ятають про 9 знятих очок з «Карпат», проте у таблиці сьогодні команда остання. Як це впливає на турнірні завдання і настрій?
– Так щоб сильно, ми на це уваги не звертаємо, але певний відбиток все ж присутній. Багато хто каже, що у нас вирішальна зустріч буде з «Іллічівцем», але я не погоджусь. Має у кожній зустрічі бути щось з розряду кубкового фіналу. Тоді можна розраховувати на більшу кількість очок.

– Зокрема, найближча гра у вас з «Олімпіком», який виступає ще гірше зараз…
– Безперечно, ми хочемо перемогти. Однак для цього варто покладатись на себе, а не тримати у голові невдачі супротивника.

– Чи можна говорити, що причини ваших невдач у слабких показниках атаки? Адже навесні «Карпати» пропустили зовсім небагато, а от забили лише двічі…
– Це, дійсно, так. І над цим компонентом ми багато працюємо на тренуваннях. Більше робимо наголос на удари, на виходи сам на сам, на деякі комбінації. Тобто намагаємось виправити певні недоліки: створювати вміємо, реалізовувати – не завжди.

Одна з наймолодших дебютанток в історії національної жіночої збірної Оксана Яковишин поповнила ряди підмосковного ЖФК "Зоркий".

До складу красногорців вихованка івано-франківської ДЮСШ-3 перейшла з саранської "Мордовочки", яка цього міжсезоння припинила своє існування. У новій команді Яковишин виступатиме під 10 ігровим номером. У стартовій грі нового чемпіонату Росії проти пермської "Звєзди-2005" 22-річна нападниця відіграла перший тайм.

Розпочала свою ігрову кар'єру Яковишин у калуському "Нафтохіміку", дебютувавши у складі калушанок у віці 15 (!) років. Згодом перебралась до чернігівської "Легенди", де двічі ставала чемпіонкою України. Саме зі стану "Легенди" отримала виклик до національної збірної України, в якій дебютувала у віці 16 років. У 2011 році підписала контракт з однією з найтитулованіших команд Росії "Росіянкою" з Красноармійська. Відігравши у складі "Росіянки" 5 матчів, була відправлена в оренду до саранської "Мордовочки". Сезон 2012 року наша збірниця пропустила, тоді як 2013 року знову відправилась в оренду до рідного "Нафтохіміка". Останнім клубом нашої землячки була "Мордовочка".

Андрій Мокляк

Василь Цюцюра забиває за "Скалу", "Олександрія" Андрія Новака все ближче до Прем'єр-ліги. Результати команд, у яких виступають франківські профі на минулому тижні (15-19 квітня).

Троє наших легіонерів відіграли повні матчі у своїх клубах. Зокрема, Петро Ковальчук допоміг "Істиклолу" перемогти "Аль-Кадасію" з Кувейта та "Баркі Тоджик", Ярослав Годзюр відстояв на "нуль" у матчі з московським "Динамо", а "Даугавпілс" з Луканюком у  складі зумів відібрати очки в лідера чемпіонату "Вентспілса" (1:1). 

В УПЛ Олександр Лучик залишився в запасі, а Ігор Худоб'як зіграв усі 90 хвилин у матчі з "Металістом". У Першій лізі Андрій Новак ("Олександрія") та Віктор Яневич ("Нива") відіграли матчі проти "Миколаєва" та "Сум". Василь Цюцюра забив у матчі з "Кристалом", а Дмитро Стефлюк ("Шахтар-3") потрохи стає основним в команді Валерія Рудакова.

Гравець	Суперник	Статистичні дані	Матчі/голи у сезоні
Ігор Худоб'як ("Карпати")	"Металіст" 0:0 (г)	1-90'	16
Олександр Лучик ("Іллічівець")	"Металург" Д 1:1 (д)	запас	1
Роман Бочкур ("Зірка")	ФК "Тернопіль" 4:1 (г)	запас	17
Андрій Новак (ФК "Олександрія")	ФК "Миколаїв" 4:0 (д)	1-90'	19
Віктор Яневич ("Нива")	ПФК "Суми" 0:1 (г)	1-90'	21
Ігор Кушецький (ФК "Тернопіль")	"Зірка" 1:4 (д)	1-63'	4/2
Василь Цюцюра ("Скала")	"Кристал" 2:1 (г)	1-90', 1 гол	18/6
Денис Маринчук ("Арсенал-Київщина")	"Кремінь" 0:2 (г)	1-90', ж. к.	16
Дмитро Стефлюк ("Шахтар-3")	"Реал Фарма" 3:3 (г)	1-90'	7

Легіонери

Гравець	Суперник	Статистичні дані	Матчі/голи у сезоні
Ярослав Годзюр ("Терек" Грозний, Росія)	"Динамо" М 0:0 (г)	1-90'	22
Іван Луканюк ("Даугавпілс", Латвія)	"Вентспілс" 1:1 (г)	1-90', ж. к.	4
Петро Ковальчук ("Істиклол" Душанбе, Таджикистан)	"Аль Кадасія" 2:0 (кубок АФК) (г)	1-90'	4
	"Баркі Тоджик" 4:0 (д)	1-90'	2

Футбольний Франківськ за статистичними даними БРАМОК

Олександр Лучик дебютував в УПЛ у складі команди Миколи Павлова, Петро Ковальчук став володарем Суперкубка Узбекистану. Результати команд, у яких виступають франківські профі на минулому тижні (10-14 квітня).

Петро Ковальчук здобув перший трофей у футболці узбекського "Істиклолу" - у грі за Суперкубок команда з Душанбе стала володарем Суперкубка країни. Ярослав Годзюр відзначив повернення до стартового складу "Терека" "сухим" матчем проти московського "Торпедо" - 0:0. Олександр Лучик відігравши три матчі у складі дублерів "Іллічівця" таки отримав шанс показати себе на найвищому рівні. У матчі проти "Говерли" півзахисник вийшов на поле на 84-ій хвилині. Ігор Худоб'як відіграв 64 хвилини у грі з "Ворсклою" (0:0). В очному прикарпатському дербі Першої ліги "Ниви" та "Олександрії", перемогу святкували гості - 1:0. Віктор Яневич ("Нива") та Андрій Новак ("Олександрія") вже звично вийшли зі стартових хвилин.

Гравець	Суперник	Статистичні дані	Матчі/голи у сезоні
Ігор Худоб'як ("Карпати")	"Ворскла" 0:0 (д)	1-64'	15
Олександр Лучик ("Іллічівець")	"Говерла" 1:2 (д)	84-90'	1
Роман Бочкур ("Зірка")	"Буковина" 4:1 (д)	запас	17
Андрій Новак (ФК "Олександрія")	"Нива" 1:0 (г)	1-90'	18
Віктор Яневич ("Нива")	ФК "Олександрія" 0:1 (д)	1-90'	20
Ігор Кушецький (ФК "Тернопіль")	"Гірник-Спорт" 0:4 (г)	1-85'	3/2
Василь Цюцюра ("Скала")	-	-	17/5
Денис Маринчук ("Арсенал-Київщина")	-	-	15
Дмитро Стефлюк ("Шахтар-3")	-	-	6

Легіонери

Гравець	Суперник	Статистичні дані	Матчі/голи у сезоні
Ярослав Годзюр ("Терек" Грозний, Росія)	"Зеніт" 1:2 (д)	запас	20
	"Торпедо" 0:0 (г)	1-90'	21
Іван Луканюк ("Даугавпілс", Латвія)	"Гулбене" 2:0 (д)	1-90'	3
Петро Ковальчук ("Істиклол" Душанбе, Таджикистан)	"Хайр" 2:2 (пен. 6:5) (суперкубок)	1-120'	1
	"Худжанд" 2:0 (д)	1-46'	1

Футбольний Франківськ за статистичними даними БРАМОК

Захисник донецького "Шахтаря-3" Дмитро Стефлюк потрапив до символічної збірної 18 туру Другої ліги за версією Football.ua.

19-річного гравця "гірників" визнали найкращим на позиції лівого захисника, а журналісти видання високо оцінили його гру:

"На фланзі Дмитра очікувало непросте протистояння з потужним дуетом господарів, але при цьому він не дав маху ні в обороні, ні в атаці. на пару з Олійником він старався тримати опонентів в напрузі, постійно переводячи гру вперед і при першій же можливості загострював зі свого флангу. Хоча були присутні і мінуси: наприклад, Павлик виконав гольову передачу саме з його зони...".

Варто додадти, що для Стефлюка матч проти "Кременя" став лише другим (!) у сезоні, який він відіграв від "свистка до свистка".