На цьому тижні у Скадовську Херсонської області пройшов чемпіонат України з футболу серед дівочих команд WU-14.

Серед 13-ти команд учасниць за звання найкращої боролась і івано-франківська ДЮСШ №3. Наші дівчата на груповому етапі турніру були сильнішими за новояворівську "Янтарочку" (1:0), збірну Херсонської області (1:0) та збірну Хмельниччини - 2:0. Три перемоги дозволили нашим дівчатам фінішувати на першому місці у своїй відбірній групі і пробитись до четвірки найсильніших на турнірі.

У півфіналі нашим дівчатам протистояла збірна Одеської області. На жаль, єдиний влучний удар приніс підсумкову перемогу одеситкам - 0:1. У грі за третю сходинку вихованки Івана Олійника реваншувались за поразку у півфіналі у матчі проти ДЮСШ з Дубровиці - 3:0 і завоювали підсумкову "бронзу". Окрім того, гравця нашої команди Соломію Гощий було визнано кращим захисником змагань.

Чемпіонат України WU-14 (м. Скадовськ, 16-20 вересня)
Результати матчів ДЮСШ №3:

Груповий етап:
1 тур
"Янтарочка" - ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) 0:1
2 тур
ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) - збірна Хмельницької області 2:0
3 тур
ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) - збірна Херсонської області 1:0

Півфінал:
ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) - збірна Одеської області 0:1

Матч за 3 місце:
ДЮСШ Дубровиця - ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) 0:3

Поки вся країна перебуває в очікуванні старту чоловічої збірної у футбольному святі континентального масштабу під назвою Євро-2016, жіноча “синьо-жовта” дружина виходить на фінішну пряму в боротьбі за путівку до фінального турніру чемпіонату Європи 2017 року. В її львівській звитязі дебютувала наша краянка Мар’яна Іванишин. 

Минулого вівторка наші дівчата на “Арені Львів” у столиці Галичини перемогли прямих конкуренток за вихід з групи С, футболісток збірної Греції – 2:0. У складі господарок влучними ударами відзначилися Дарія Апанащенко, що реалізувала пенальті, та Ольга Бойченко. Відзначимо, що попри впевнений підсумковий рахунок на табло, голкіперка “синьо-жовтих” Ірина Зварич частенько рятувала після небезпечних ударів від нападниць грецької збірної.

Після дев’яти турів у турнірній таблиці групи С відбіркового раунду чемпіонату Європи лідирує збірна Франції – 21 заліковий пункт. Підопічні Володимира Реви перебувають на другій сходинці, маючи у своєму активі 13 очок. Далі йде Румунія, яка провела на одну гру менше і разом з тим програє українкам три очки. У заключному матчі у відборі наші дівчата вирушать саме до Румунії, де, в принципі, й розіграють путівку до фінальної частини континентального турніру.

Приємно, що до перемоги збірної долучилась і вихованка івано-франківської ДЮСШ №3, а нині гравець польського “Гурніка” Мар’яна Іванишин. Для 23-річної захисниці матч із гречанками став першим офіційним у футболці збірної України. Мар’яна розпочала в стартовому складі й була однією з найпомітніших фігур на полі. Тож у підсумку відіграла всі 90 хвилин у дебютному поєдинку за збірну. Ще одна вихованка прикарпатського футболу – Вероніка Андрухів (“Житлобуд-2”) – у звітному матчі залишилася на лаві запасних.

“Дежавю” у фіналі кубку та один крок до срібних нагород 

Доволі вдало йдуть справи і в клубному житті Мар’яни Іванишин. Польський “Гурнік” наприкінці травня дійшов до фіналу кубка, де поступився “Медику” з Коніна – 0:3. Наша землячка була в заявці на гру, та на полі так і не з’явилася. Що цікаво, другий рік поспіль “Медик” стає володарем трофею, обігравши у фіналі саме команду з Лєнчни. Натомість в Екстралізі “гурнічки” перебувають на другій позиції, програючи вже згаданому “Медику” 15 залікових пунктів. На хвості в “зелено-чорних” йде “ТС Мітех” з Живця, відстаючи на п’ять пунктів. До завершення сезону залишилось всього два тури, тож одна перемога “Гурніка” в заключних поєдинках чемпіонату супроти АЗС із Валбжиха та “Медика” гарантує команді срібні нагороди сезону 2015/2016.

Довідка
У віці 16-ти років Мар’яна дебютувала в складі на той час чемпіона України калуського “Нафтохіміка”. І вже в першому сезоні разом із командою зуміла вибороти “бронзу” національного чемпіонату. Наступного року захисниця перебралась до чернігівської “Легенди”, де двічі приміряла золоті нагороди чемпіонату України (в сезонах 2009 та 2010 років). У січні 2012 року залишає розташування чернігівського клубу та переходить до “Гурніка” з Лєнчни. Протягом трьох сезонів, проведених у польському клубі, стала віце-чемпіонкою Польщі, двічі приміряла бронзові нагороди, а також двічі зуміла дістатися фіналу національного кубка.

Мар’яна ІВАНИШИН (24.08.1992) 
Вихованка ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) 

Доросла кар’єра:
2008-2009 – ЖФК “Нафтохімік” (Калуш)
2009-2012 – ЖФК “Легенда” (Чернігів)
2013 – до н. ч. – “Гурнік” (Лєнчна, Польща)

Досягнення: чемпіонка України (2009, 2010), віце-чемпіонка України (2011), бронзова призерка чемпіонату України (2008), володарка кубка України (2010), фіналістка кубка України (2011), срібна призерка чемпіонату Польщі (2013/2014), бронзова призерка чемпіонату Польщі (2012/2013, 2014/2015), фіналістка кубка Польщі (2014/2015, 2015/2016).

Андрій Мокляк

Головний тренер команди ДЮСШ №3 Іван Олійник вже 13-й рік працює у жіночому футболі. Два попередні сезони завершувались для команди «сріблом» та «бронзою» у Першій лізі України. Натомість чоловічі команди Прикарпаття успіхами на національній арені похизуватись не можуть. Чому жіночий футбол досі невиправдано залишається в тіні чоловічого та про які стереотипи треба забути, розказує тренер.

— Пане Іване, чому саме жіночий футбол? 
— Мені це видалось цікавим, бо дівчата більш відповідальні, організовані, віддані справі. Я вже на четвертому курсі університету пішов на роботу саме в дівочу команду, а з чоловічими ніколи не працював.

— Дівчата можуть займатись нарівні з хлопцями? 
— Я іноді заміняв тренерів хлопчачих команд і проводив невеличкий експеримент: давав хлопчикам і дівчаткам однакові нові вправи. Так от дівчата значно скоріше їх опановують, у них відразу з’являється розуміння, що й як робити. Правда, іноді бракує техніки та координації, але це вже особливості фізіології, в цьому плані їх не можна порівнювати. Але я для себе вже зрозумів, що хлопець приходить на заняття з упевненістю, що він уже все знає, а дівчина розуміє, що нічого ще не знає і хоче вчитись.

— Деякі спортшколи практикують спільні тренування до певного віку. Як ви до цього ставитесь?
— Дуже позитивно. Дівчата і хлопці доповнюють один одного на тренуваннях, прагнуть не відставати, швидше прогресують. Загалом, усі футболістки колись грали разом із хлопчиками у дворах, бо фактично немає такого, щоб дівчата самі збирались командами.

— А де зараз в області є жіночий футбол? 
— У Галицькій ДЮСШ, у ДЮСШ «Колос» Городенківського району, у Надвірнянській ДЮСШ. Також у Надвірній при коледжі є клуб «Надвірняночка», ще — в Івано-Франківській ДЮСШ №3 і Косівській ДЮСШ «Колос». До речі, Діана Лаврук із Косова грає в збірній України до 15 років.

Ми, на жаль, втратили жіночий футбол у Рогатині, але там є багато охочих займатись, тому з осені планують відкрити дві групи. Немає вже у Рожнятівській ДЮСШ, у Долині. Ми щороку проводимо змагання з футболу й міні-футболу серед дітей, де переглядаємо гравчинь, запрошуємо в нашу команду. До того ж, я працюю вже давно, мене знають, тому час від часу телефонують і кажуть, що десь з’явилась перспективна дівчинка. Також батьки іноді привозять на перегляд або запрошують нас.

— А як батьки дівчаток ставляться до занять футболом? 
— Бажання батьків — найголовніше, бо саме від них залежить, чи буде дитина займатись. Якщо мама каже «ніякого футболу, бо будуть ноги криві», то тут складно щось зробити. Але, насправді, це якийсь ще радянських стереотип, який не має нічого спільного з реальністю. Коли наші дівчата приходять на нагородження в спідницях, то всі дивуються: «Це що — футболістки?!».

— У футболі є також удари головою, прийом м’яча на груди. Це безпечно для дівчат? 
— Ми на тренуваннях даємо вправи, щоб дівчатка не боялись вдарити м’яч головою чи прийняти на груди. Але такі епізоди у матчах трапляються не так часто. До того ж, наприклад, гра головою — це не обов’язково удар м’яча в польоті з розгону, іноді достатньо просто трохи підставити голову, щоб скорегувати його політ, скинути на партнерку або направити у ворота. Травми від гри головою — величезна рідкість.

А щодо прийому м’яча на груди, то майже для всіх дівчат це не проблема. Хоча коли на тренування приходять футболістки трохи старшого віку, у них може бути психологічний бар’єр, їм стає ніяково, плюс додається страх. Але відпрацьовуючи удари головою чи прийом грудьми, ми стараємось знайти правильний підхід — розказуємо, пояснюємо, даємо легші м’ячі та нескладні вправи, щоб дівчатка не боялись таких моментів.

— А якщо говорити з точки зору не тренера, а вболівальника, наскільки, на ваш погляд, видовищний жіночий футбол? 
— Я їздив із жіночою збірною України у квітні цього року на відбірковий етап до чемпіонату світу серед дівчат до 17 років в Ірландію, де виступали і франківські футболістки. Ми грали в одній групі з чинними чемпіонками світу — іспанками. Протягом матчу складалось таке враження, що у них на 3-4 гравчині більше. Це була настільки динамічна гра, настільки тактично грамотна й цікава!.. Але в Іспанії зовсім інша система підготовки, у них всі дівчата займаються при клубах, а у нас із цим проблеми. Динамікою жіночий футбол, на мою думку, мало чим поступається чоловічому.

Але в будь-якому разі неправильно міряти жіночий футбол чоловічою міркою і жінок ставити в рамки чоловіків. Це окремий, по-своєму цікавий вид спорту. За кордоном на матчі жіночих команд збираються повні стадіони.

— Чому в нас він досі не такий популярний? 
— По-перше, нема умов для розвитку, а по-друге, він просто не такий розкручений, розрекламований. Бо в жіночого футболу є свої вагомі здобутки. От, наприклад, наша команда ДЮСШ №3 уже третій рік грає у Першій лізі України, має нагороди. А де грають чоловічі команди з Івано-Франківська?

Багато президентів футбольних клубів не хочуть вкладати гроші в жіночий футбол, хоч я не розумію чому. От львівські «Карпати» створили жіночу секцію і результати з’явились уже за два роки. Якби Федерація футболу України зобов’язала кожен клуб мати хоча б дві жіночі групи, ми б швидко склали конкуренцію європейським командам.

Марія Чала, "Репортер"

Минулого понеділка у Калуші Івано-Франківської області завершився чемпіонат України WU-15 серед команд Вищої ліги.

Всього у "вишці" стартували вісім команд, розподілених на два квартети. До групи А потрапили костопільський "Ліцей", "Атекс-СДЮШОР-16" з Києва та львівський ЖФК "Карпати". Натомість вихованки івано-франківської ДЮСШ №3 сформували групу Б разом з землячками з "Надвірняночки" (Надвірна), уманськими "Пантерами" та "Освітою-Волинянкою" з Волинської області.

Розпочали турнір наші дівчата з двох мирових супроти волинянок (1:1) та уманських футболісток (0:0). У заключному турі групового етапу франківчанки в дербі завдяки єдиному голу Сніжани Присяжнюк перемогли "Надвірняночку" - 1:0. Здобувши 5 очок, наші дівчата посіли друге місце в групі, тим самим отримавши шанс поборотись за "бронзу".

На жаль, у заключний день ДЮСШ №3 поступилась одноліткам з чернігівського "Спартака" - 0:1.

Чемпіонат України WU-15. Вища ліга (м. Калуш, 19-23 травня)
Група А
1 тур
ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) - "Освіта-Волинянка" (Волинська обл.) 1:1
"Надвірняночка" (Надвірна) - "Пантери" (Умань) 0:0 
2 тур
"Пантери" (Умань) - ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) 0:0
"Освіта-Волинянка" (Волинська обл.) - "Надвірняночка" (Надвірна) 0:0
3 тур 
"Освіта-Волинянка" (Волинська обл.) - "Пантери" (Умань) 1:3
ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) - "Надвірняночка" (Надвірна) 1:0

Команда	І	В	Н	П	М	О
1. "Пантери" (Умань)	3	1	2	0	3:1	5
2. ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ)	3	1	2	0	2:1	5
3. "Надвірняночка" (Надвірна)	3	0	2	1	0:1	2
4."Освіта-Волинянка" (Волинська обл.)	3	0	2	1	2:4	2

Матч за 3 місце:
"Спартак" (Чернігів) - ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) 1:0
Фінал:
"Ліцей" (Костопіль) - "Пантери" (Умань) 2:2 (пен. 5:4)

Минулої суботи івано-франківська ДЮСШ №3 стартувала у першій лізі жіночого чемпіонату України.

Першим суперником наших дівчат у змаuаннях був ЖФК "Янтарочка" з Новояворівська. За іронією долі минулий сезон підопічні Івана Олійника розпочинали домашнім поєдинком саме проти "янтарочок" . Та результат цього разу видався діаметрально протилежним.
Одразу не можемо не відзначити переїзд команди з занедбаного "Металіста" на комфортний і затишний стадіон "Гірка". Все той же "Металіст", на якому франківчанки провели минулорічний "срібний" сезон, є не тим місцем, де мала б проводити свої домашні матчі єдина команда з Івано-Франківська, що грає в змаганнях всеукраїнського рівня. Тому таке рішення є доволі логічним та правильним. Та перейдемо ближче до гри.

Іван Олійник з перших хвилин довірив місце в основному складі голкіперу збірної України WU-16 Яні Тріщук. Також у порівнянні з минулим сезоном на поле франківську команду у статусі капітана вивела Марія Дутчак. Вже на 6-ій хвилині Світлана Клімарчук відгукнулась на передачу з глибини поля, і, вискочивши на рандеву з юним голкіпером нашої команди, з другої спроби переграла останню - 0:1. Несподіваний "холодний душ" в дебюті протистояння змусив ДЮСШ №3 йти вперед та відіграватись. Осмислені та швидкі атаки лівим флангом, де "царювала" Богдана Кіман, кожного разу завантажуючи "круглого" у карний майданчик, не приносили дивідендів. Під кінець тайму гості з Новояворівська дещо несподівано подвоїли рахунок. "Пас-близнюк" першого гольового епізоду з глибини поля прийняла Олена Манзюк, і, обігравши Яну Тріщук, що не встигла на перехоплення, розстріляла порожні ворота - 0:2. За такого рахунку команди пішли на перерву.

В перерві гри розпочалась злива. І одразу спала на думку давня футбольна істина: "На мокрому газоні легше руйнувати, ніж створювати". Та франківські дівчата по-справжньому здивували, коли зі старту другої сорокап'ятихвилинки ДЮСШ №3 всіма силами помчали відіграватись. І навіть відквитали один м'яч, та арбітр зафіксував офсайд. Найактивнішою зі старту другого тайму була Тетяна Барановська, що раз за разом тримала в напрузі захисні редути "Янтарочки", та в завершальній стадії атаки підопічних Івана Олійника підводила точність. На 76-ій хвилині вже традиційний закид з глибини поля знову став фатальним для господарок - якщо Яна Тріщук впоралась з першим ударом, то після дального пострілу Роксолани Лехкої з 20-ти метрів не зуміла врятувати команду від пропущеного м'яча. Гол видався на диво видовищним та від того не менш гірким для вболsвальників на "Гірці" - 0:3. В доданий арбітром час реальний шанс "розмочити" рахунок отримали господарки поля. Та небезпечний удар зі штрафного від Вікторії Серемчук Руслана Скіба перевела на кутовий. На цьому й розійшлися - 0:3, перший "млинець" на новій арені видався гливким.

Наступний свій матч ДЮСШ №3 проведе в гостях. Найближчої неділі, 15 травня, суперником нашої команди буде "Колос" з Вінницької області.

Жіночий футбол. Чемпіонат України. Перша ліга. Група А. 2 тур
07.05.2016 (субота)
Стадіон "Гірка" (м. Івано-Франківськ), 12:00
ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) - "Янтарочка" (Новояворівськ) 0:3 (Клімарчук, 6, Манзюк, 43, Лехка, 76)
ДЮСШ №3: Тріщук, Дутчак, Шовгенюк, Лайщук, І. Винник, Барановська (Дем'янець, 73), Лесів, Кіман (Бойчук, 53), Нагорняк (Демчук, 58), Серемчук, Татарин.
"Янтарочка": Скіба, Занкевич, Котула, Смаль, Ільницька, Кадикало, Мартинович, Теличко, Клімарчук, Лехка, Манзюк.
Попередження: Лехка, 60

Андрій Мокляк

Головний тренер дівочої збірної України WU-16 Сергій Сапронов оприлюднив список гравців, які готуватимуться до Турніру розвитку УЄФА.

До списку з 24 виконавців потрапили і двоє юних футболісток з Івано-Франківська. Це вихованки ДЮСШ №3 з обласного центру - Надія Бойчук та Діана Лаврук. Додамо, що найбільше представництво у збірній мають "Родина-Ліцей" з Костополя та чернігівський "Спартак" - шість та п'ять футболісток відповідно.

Вже найближчої неділі "синьо-жовті" у Києві розпочнуть навчально-тренувальний збір у рамках підготовки до Турніру розвитку УЄФА, що пройде з 23 по 27 квітня в Македонії. Окрім, власне, господарок турніру нашим дівчатам протистоятимуть збірні Люксембургу та Казахстану.

Склад збірної України WU-16:
Воротарі: Яна Тріщук (ДЮСШ, Надвірна), Марія Денищич ("Родина-Ліцей", Костопіль), Марія Вальчук, Яна Глух (обидві - Спортивна школа-інтернат, Володимир-Волинський)

Захисники: Вікторія Горбач, Ірина Кравченко (обидві - "Спартак", Чернігів), Ольга Шевчук (ДЮСШ, Маневичі), Лілія Моспан ("Пантери", Умань), Ольга Квач, Каріна Мулярець (обидві - "Родина-Ліцей", Костопіль), Романа Лукач (ДЮСШ, Надвірна)

Півзахисник: Анастасія Мажара (ДЮСШ, Конотоп), Валерія Постол ("Спартак", Чернігів), Марина Косік, Марія Коліщук, Надія Вегерич (обидві - "Родина-Ліцей", Костопіль), Вікторія Гірин (ДЮСШ, Маневичі), Надія Бойчук, Діана Лаврук (обидві – ДЮСШ №3, Івано-Франківськ), Оксана Білокур, Поліна Янчук (обидві - "Пантери", Умань)

Нападники: Надія Куніна, Анжела Семиженко (обидві - "Спартак", Чернігів), Юлія Семенюк ("Родина-Ліцей", Костопіль)

Вже завтра у місті Лева розпочнеться чемпіонат України WU-16 з футболу серед команд вищої ліги.

У боротьбі за головний трофей дівочих змагань серед футболісток до 16 років зійдуться вісім колективів. Це шість найкращих команд минулорічного чемпіонату та двоє переможців першої ліги чемпіонату WU-16, що минулого тижня завершився у Сумах. Чинні віце-чемпіонки змагань дівчата івано-франківської ДЮСШ №3 потрапили до групи Б разом з харківським "ХОВУФК", збірною Львівської області та "Освіта-Волинянка" з Волинської області, яка стала переможцем першої ліги 2016 року. Інший квартет сформували уманські "Пантери", збірна Закарпатської області, "Ліцей" з Костополя та чернігвський "Спартак", що виборов путівку до вищої ліги в Сумах. За підсумками групового етапу переможці квартетів розіграють звання чемпіона, другі місця поборяться за бронзові нагороди і т. д.

WU-16. Чемпіонат України. Вища ліга (м. Львів, 12-16 квітня)
Група Б
1 тур (12.04.2016)
ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) - Збірна Львівської обл.
"ХОВУФК" (Харків) - "Освіта-Волинянка" (Волинська обл.)
2 тур (13.04.2016)
Збірна Львівської обл. - "ХОВУФК" (Харків)
"Освіта-Волинянка" (Волинська обл.) - ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ)
3 тур (15.04.2016)
Збірна Львівської обл. - "Освіта-Волинянка" (Волинська обл.
ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ) - "ХОВУФК" (Харків)

Минулого вік-енду в Івано-Франківську пройшов традиційний футзальний турнір серед дівочих команд присвячений Міжнародному Дню прав жінок і миру.

На старт 12-го за ліком турніру вийшли шість дівочих колективів, інформує прес-служба ЖФК ДЮСШ №3. Це дві команди господарок турніру івано-франківської ДЮСШ №3, "Горохівчанка" (м. Горохів, Волинська обл.), "Ладомир" (м. Володимир-Волинський, Волинська обл.), ДЮСШ №1 зі Львова та "Буковинська надія", що представляє с. Турятка Чернівецької області.

За результатами першого ігрового дня, до фінального турніру за 1-3 місця увійшли ДЮСШ №3-І, "Буковинська надія" та "Ладомир". ДЮСШ №3 та "Ладомир", здобувши по одній перемозі у стартових двох турах над буковинськими дівчатами (6:2 та 10:0 відповідно), перетворили заключну гру на турнірі в імпровізований фінал. На жаль, у вирішальній зустрічі сильнішими були саме футболістки з Волині, які й здобули почесний трофей - 5:1. ДЮСШ №3 фінішувала на другій позиції, а "Буковинська надія" замкнула призову трійку змагань.

В індивідуальних номінаціях кращим воротарем змагань визнали Марину Федорчук ("Буковинська надія"), кращим бомбардиром стала Діана Лаврук (ДЮСШ №3-І) в активі якої дев'ять влучних пострілів, а гравцем турніру визнали гравця команди "Ладомир" Тетяну Бубняк Тетяну. Також грамотами нагородили кращих гравців у складі ДЮСШ №1 Вікторію Шепель, ДЮСШ №3-ІІ - Анастасію Вернер та кращу в складі "Горохівчанки" Христину Захарчук.

Нагородження провів заступник начальника управління молоді і спорту Івано-Франківської обласної державної адміністрації, багаторазовий рекордсмен України, учасник шоу "Україна має талант" Назар Павлів, також заступник директора ДЮСШ №3, заслужений працівник фізичної культури та спорту Богдан Коваль, головний суддя змагань Орест Горбатий та головний секретар змагань Марія Шкварок.

XII традиційний Всеукраїнський турнір з футзалу присвячений Міжнародному Дню прав жінок і миру (м. Івано-Франківськ, 5-6 березня)
05.03.2016 (субота)
Група А
ДЮСШ №1 - ДЮСШ №3-І 0:10
ДЮСШ №3-І - "Горохівчанка" 11:1
"Горохівчанка" - ДЮСШ №1 5:0

Команда	І	В	Н	П	М	О
1. ДЮСШ №3-І (Івано-Франківськ)	2	2	0	0	21:1	6
2. "Горохівчанка"(Горохів, Волинська обл.)	2	1	0	1	6:11	3
3. ДЮСШ №1 (Львів)	2	0	0	2	1:21	0

Група Б
ДЮСШ №3-ІІ - "Буковинська надія" 2:3
"Буковинська надія" - "Ладомир" 0:6
"Ладомир"- ДЮСШ №3-ІІ 7:0

Команда	І	В	Н	П	М	О
1. "Ладомир" (Володимир-Волинський, Волинська обл.)	2	2	0	0	13:0	6
2. "Буковинська надія"(Турятка, Чернівецька обл.)	2	1	0	1	3:8	3
3. ДЮСШ №3-ІІ (Івано-Франківськ)	2	0	0	2	2:10	0

Плей-офф:

ДЮСШ №3-І - ДЮСШ №3-ІІ 9:2

"Горохівчанка" - "Буковинська надія" 2:4

ДЮСШ №1 - "Ладомир" 0:8

06.03.2016 (неділя)

Група 2 (за 4-6 місця)

ДЮСШ №1 - "Горохівчанка" 2:6

"Горохівчанка" - ДЮСШ №3-ІІ 3:2

ДЮСШ №3-ІІ - ДЮСШ №1 3:2

Команда	І	В	Н	П	М	О
4. "Горохівчанка"(Горохів, Волинська обл.)	2	2	0	0	9:4	6
5. ДЮСШ №3-ІІ (Івано-Франківськ)	2	1	0	1	5:5	3
6. ДЮСШ №1 (Львів)	2	0	0	2	4:9	0

Група 1 (за 1-3 місця)

"Ладомир" - "Буковинська надія" 10:0

"Буковинська надія" - ДЮСШ №3-І 2:6

ДЮСШ №3-І - "Ладомир" 1:5

Команда	І	В	Н	П	М	О
1. "Ладомир" (Володимир-Волинський, Волинська обл.)	2	2	0	0	15:1	6
2. ДЮСШ №3-ІІ (Івано-Франківськ)	2	1	0	1	7:7	3
3. "Буковинська надія"(Турятка, Чернівецька обл.)	2	0	0	2	2:1	0

Минулої суботи в у спортзалі івано-франківської ЗШ №25 пройшли обласні змагання з міні-футболу "Граємо за Україну разом!" серед дівчат 2001 року народження і молодші. 

В змаганнях взяли участь сім дівочих футбольних дружин, що згідно жеребкування були розподілені на дві групи, інформує прес-служба ІФФФ. Двома командами на турнірі були представлені франківська ДЮСШ №3 та ДЮСШ "Колос" з Городенки, ще по одній команді виставили ДЮСШ з Тисмениці та Надвірни, а також ДЮСШ "Колос" з смт. Яблунів Косівського району. За результатами групового етапу, до четвірки найсильніших пробились ДЮСШ з Надвірної, городенківська ДЮСШ "Колос"-І, ДЮСШ №3-І з обласного центру та дівчата яблунівської ДЮСШ.

У півфіналі наші дівчата зазнали поразки від ровесниць з Яблунева (1:2), тоді як ДЮСШ Надвірна у серії пенальті обіграла городенківських футболісток - 2:0 (основний час гри - 2:2). У матчі за "бронзу" ДЮСШ №3 з рахунком 2:4 поступилась дівчатам з Городенки, а в поєдинку за головний трофей перемогу дещо несподівано святкувала яблунівська ДЮСШ - 2:1.

Обласний турнір з міні-футболу "Граємо за Україну разом" серед діввчат 2001 р. н. 
м. Івано-Франківськ, 27 лютого, спортзал ЗШ №25
Група А
1 тур 
ДЮСШ №3-І (Івано-Франківськ) – ДЮСШ "Колос"-ІІ (Городенка) 3:1 
ДЮСШ Надвірна – ДЮСШ Тисмениця 5:0 
2 тур
ДЮСШ №3-І (Івано-Франківськ) – ДЮСШ Надвірна 3:3 
ДЮСШ "Колос"-ІІ (Городенка) – ДЮСШ Тисмениця 0:2 
3 тур
ДЮСШ №3-І (Івано-Франківськ) – ДЮСШ Тисмениця 6:0 
ДЮСШ "Колос"-ІІ (Городенка) – ДЮСШ Надвірна 2:3

Команда	І	В	Н	П	М	О
1. ДЮСШ Надвірна	3	2	1	0	12:3	7
2. ДЮСШ №3-І (Івано-Франківськ)	3	2	1	0	12:4	7
3. ДЮСШ Тисмениця	3	1	0	2	2:11	3
4. ДЮСШ "Колос"-ІІ (Городенка)	3	0	0	3	1:9	0

Група Б
1 тур
ДЮСШ №3-ІІ (Івано-Франківськ) – ЮСШ "Колос" (Яблунів) 0:12 
2 тур
ДЮСШ "Колос"-І (Городенка) – ДЮСШ №3-ІІ (Івано-Франківськ) 9:0 
3 тур
ДЮСШ "Колос" (Яблунів) – ДЮСШ "Колос"-ІІ (Городенка) 3:0

Команда	І	В	Н	П	М	О
1. ДЮСШ "Колос" (Яблунів)	2	2	0	0	15:0	6
2. ДЮСШ "Колос"-І (Городенка)	2	1	0	1	9:3	3
3. ДЮСШ №3-ІІ (Івано-Франківськ)	2	0	0	2	0:21	0

Півфінал:
ДЮСШ Надвірна – ДЮСШ "Колос"-І (Городенка) 2:2 (пен. 2:0)
ДЮСШ №3-І (Івано-Франківськ) – ДЮСШ "Колос" (Яблунів) 1:2

Матч за 5 місце:
ДЮСШ Тисмениця – ДЮСШ №3-ІІ (Івано-Франківськ) 3:0 

Матч за 3 місце:
ДЮСШ "Колос"-І (Городенка) – ДЮСШ №3-І (Івано-Франківськ) 4:2 

Фінал:
ДЮСШ "Колос" (Яблунів) – ДЮСШ Надвірна 2:1

Капітан івано-франківської ДЮСШ №3 Христина Ботюк в інтерв'ю сайту ІФФФ розповіла про старт футбольної кар'єри, жертви заради гри мільйонів та справи у єдиній жіночій футбольній команді міста.

Наприкінці 2015 року у кар'єрі найкращої футболістки Івано-Франківщини Христини Ботюк сталася знакова подія – 36-річна нападниця отримала почесну відзнаку Івано-Франківської обласної федерації футболу за заслуги у розвитку футболу на Прикарпатті, присвячену 25-ї річниці з Дня заснування обласної федерації футболу.

ХРИСТИНА БОТЮК

Народилася 8 листопада 1979 року в Івано-Франківську.
Амплуа – нападник. У футбол грає з 1984 року.
Виступала в командах "Спартак" Івано-Франківськ, "Нафтохімік-ПНУ" (Калуш), "Житлобуд-1" (Харків), "Нафтохімік-ДЮСШ-3" (Івано-Франківськ), "Освіта-ДЮСШ-3" (Івано-Франківськ).
Досягнення:
Чемпіон України 2007 року, срібний призер чемпіонату України 2012 року, бронзовий призер чемпіонатів України 2005, 2006, 2008 та 2011 років. Володар Кубка України 2012 року. Кращий бомбардир чемпіонату України 2006 року з футболу (25 голів).
Срібний призер чемпіонату України І-ої ліги 2015 року, бронзовий призер чемпіонату України І-ої ліги 2014 року.
У чемпіонатах України – 108 матчів, 71 гол. У кубках України – 14 матчів, 6 голів. Виступала в Лізі чемпіонів УЄФА. Майстер спорту України з футболу.
Виступала за команду з хокею на траві "Роксолана" (Івано-Франківськ), у складі якої двічі стала бронзовим призером чемпіонатів України серед жінок, виступала в розіграші Кубка чемпіонів (дивізіон В). Майстер спорту з хокею на траві.
Кандидат у майстри спорту з футзалу. Кращий бомбардир чемпіонату України 2005 року з футзалу (47 голів).

Хресним батьком Христини був відомий футбольний тренер Річард Михайлович Гуцуляк. Тому спорт увійшов в життя дівчини ще змалку. Вона з юних літ ганяла м’яч на різних майданчиках – волейбольних, баскетбольних, гандбольних. А коли в Івано-Франківську створили хокейну команду "Роксолана", Христину запросили до її лав. Так, з не зовсім популярного на сьогоднішній день виду спорту – хокею на траві, розпочався професійний шлях спортсменки.

Ботюк двічі ставала бронзовим призером чемпіонатів України, а в 1996 році разом з клубом дебютувала на європейській арені в Кубку чемпіонок з хокею на траві. Тоді франківчанки замінили дискваліфікований "Колос" з Борисполя.

Ще під час виступів за "Роксолану" Христину запрошували у різні жіночі футбольні команди. Тому її подальше майбутнє було фактично вирішене, і після яскравого періоду виступів у хокеї на траві вона переключилась на "великий" футбол. Виступаючи з 2004 року спочатку за івано-франківський "Спартак", а потім за калуський "Нафтохімік", спортсменка зібрала у свою колекцію повний комплект нагород національного чемпіонату з футболу серед жінок та здійснила черговий єврокубковий похід.

У 2009-2010 роках, коли "Нафтохімік" через фінансові проблеми взяв вимушену паузу, Ботюк вирішила спробувати свої сили у футзалі. Грала Христина в чемпіонаті області у… чоловічій команді "Енергозбут". Було нелегко грати з хлопцями, відбирати м’яч, грати корпусом, але загалом, це був хороший досвід у кар’єрі, який приніс їй ще більше загартування як гравцю. Повернувшись у "великий" футбол разом з "Нафтохіміком", який у 2011 році відновив своє існування, Ботюк відразу здобула національну "бронзу". А в наступному сезоні поклала "срібний" комплект медалей у Кубок України. На жаль, сподівання очікуваної боротьби за "золоті" нагороди не виправдались. Знов через фінансову скруту "Нафтохімік" припинив своє існування… А Христина, маючи пропозиції від деяких футбольних клубів, прийняла рішення залишитись на Прикарпатті, взяла паузу в кар'єрі, щоб присвятити час своїй родині.

Тимчасова перерва розтягнулась на півтора року. У 2014 році на базі івано-франківських ДЮСШ №3 та ЗШ №28 була сформована команда "Освіта-ДЮСШ №3". Керівництво команди запросило досвідченого бійця Христину Ботюк допомогти в становленні нового молодого колективу. У дебютному для "Освіти ДЮСШ №3" сезоні Христина взяла старт у жіночому чемпіонаті Україні серед команд Першої ліги, зуміла показати характер та здобула "бронзові" нагороди змагань. Наступного року разом з дівчатами ДЮСШ №3 зробила крок уперед – "срібні" нагороди та здобуття права зіграти у Вищій лізі жіночого чемпіонату України.

При всіх своїх видатних якостях найбільше Христина Ботюк підкуповує своєю поведінкою – як на полі, так і поза ним. Будучи майстром пасу і удару, вона ніколи не цурається чорнової роботи, регулярно відпрацьовуючи в обороні. При цьому Христина завжди залишається справжнім джентльменом – ніколи не провокує суперника, не симулює, не грає підло. За всі свої 122 офіційні матчі у різних змаганнях українського футболу вона жодного разу не видалялася з поля – це чи не найкращий показник її гри?

– Христина, що для вас означає футбол?

– Звичайно, це не хобі. Я занадто серйозно ним займаюся, приділяю йому практично весь свій час. Можна сказати, футбол – це мій стрижень.

– Розкажіть, будь ласка, чим саме привабив вас цей вид спорту?

– Красива, енергійна гра. Футболом захопилася ще у дитинстві. Більше дружила з хлопцями, з ними і виросла. Пам'ятаю себе ще маленькою дівчинкою, яка постійно бігала з м'ячем. Завжди любила командні види спорту, а футбол, напевно, я вибрала тому, що це найвідоміший вид спорту і дуже цікавий.

– Відомо, що ви грали як у звичайний футбол, так і футзальний. Приймали участь в змаганнях як жінок, так і чоловіків. Тож який, на вашу думку, футбол складніший?

– І в футболі і в футзалі є свої тонкощі. Обмежений простір футзальной площадки змушує тебе грати технічно і без права на помилку. У той час як у великому футболі, якщо ти помилився, тебе підстрахують партнери, якщо звичайно ти не останній захисник. Граючи в міні-футбол, завдяки придбаній техніці, ти не загубишся і на великому полі.

– У чому головна відмінність жіночого футболу від чоловічого?

– Напевно, тільки в швидкостях. З фізичної підготовки, витривалості ми футболістам анітрохи не поступаємося, а за баченням поля навіть перевершуємо. У футбол потрібно грати не тільки ногами, важливо вміти грати головою, миттєво приймати правильні рішення.

– Футбол – це щоденні тренування, в дощ, мороз, в будь-яку пору року. Чи доводилося вам коли-небудь шкодувати про те, що ви вибрали для себе таку нежіночу професію? Не було бажання все кинути?

– Кинути – ніколи! Єдине, на тренуваннях дуже не любила бігати кроси. Так, бувало важко, думаєш – все втомилася, не можу, не хочу, але коли виходиш на поле, коли приходять перемоги і емоції, то все це забуваєш, і все це перебиває. Тому зараз кажу собі завжди, що я все можу, що треба перетерпіти, потім буде легше.

– За амплуа на футбольному полі ви нападник. Чи доводилося вам грати на інших позиціях?

– Моя головна задача, як гравця, полягає в тому, щоб допомогти команді, а вибір моєї позиції на полі – це прерогатива тренера. Довелось пограти і в центрі поля, і в захисті. Але в більшості випадків через швидкість, нестандартне мислення, гольове чуття і хорошу фізичну підготовку тренера бачили мене на позиції нападника.

– Вам довірили пов'язку капітана. Чи змінило це якось ваше життя в команді?

– Капітанська пов'язка – це, перш за все велика відповідальність. Ти починаєш пред'являти до себе більше вимог, розуміти, що ти - обличчя команди і людина, якій не можна бути слабким і опускати руки у складній ситуації, бо за тобою весь колектив.

– Номери на футболках - особлива тема в футболі. Вас чортова дюжина не бентежить своєю недоброю славою?

– Коли мене запросили в калуський "Нафтохімік", були вільними тільки два номери – 11-й і 13-й. Дві одинички якось не притягали – тому 11-й відпав відразу. Взяла 13-й номер і не шкодую. Він якось прилип до мене і я його більше не відпускаю. Ці цифри, навпаки, стали для мене щасливими – тут обійшлося без жодних забобонів.

– Бутси зручне взуття?

– Дуже зручне. Для футболістів дуже важливо, щоб взуття було комфортним, легким, щоб не виникало незручностей при бігу або якихось різких рухах. У мене за кар'єру було багато різних бутс, по кольору – переважно білі. Одного разу тренер "Нафтохіміка" Ігор Юрченко пошуткував, що я можу взути всю команду. Бутси майже як кросівки, коли встаєш на ґрунт, шипи провалюються і все в порядку.

– Були в житті моменти, коли вам доводилося чимось жертвувати заради футболу?

– Постійно! Особистим життям, навчанням, здоров'ям. Якщо звернутись до лікаря і попросити знайти хвороби, він відразу знайде. Скаже, що потрібно купу досліджень робити. Спасибі рідним та близьким за розуміння і підтримку.

– Який успіх вважаєте найважливішим у своїй футбольній кар’єрі?

– Я вважаю, що не можна у футболі та й взагалі у спорті ділити успіхи на важливі і не дуже. Тому що кожна гра, кожна перемога важливі. У кожній грі ми чогось вчимося. Я не люблю програвати, але, коли трапляються поразки, сиджу, аналізую чому так сталося. І для мене особисто друге чи третє чемпіонство так само важливе як і перше.

– Яка футбольна мрія франківчанки Христини Ботюк?

– Як син мій казав, п'ятою в дальню дев'ятку – має бути гол! Це була моя мрія… на жаль, поки не здійснилася.

– Чи є у вас улюблена чоловіча команда? За кого вболіваєте?

– З самого дитинства я вболівала за збірну Бразилії. Зараз – це збірна України.

– Чи є у вас якийсь талісман удачі?

– Мій талісман – це віра в Бога. Будь-яке моє починання, кожен мій матч проходить з його ім'ям на вустах. Це і є моя удача, це і є мій талісман.

– Які поради можете дати дівчатам, які починають займатися футболом? Які, на ваш погляд, головні складові успіху в кар’єрі футболістки?

– Дівчатам хотілося б порадити більше тренуватися, слухати своїх наставників, не здаватися, якщо щось не виходить. А головні складові успіху, я думаю, це величезне бажання перемогти, величезна самовіддача, ну, і найголовніше, потрібно любити футбол. Адже футбол – це дуже цікава гра, де ви знайдете багато друзів. Вірте у себе і все вдасться.

– Озираючись назад, кого б хотіли подякувати за досягнуті успіхи?

– По-перше, я б хотіла подякувати своїй сім'ї. Тим людям, які виховували, які підтримували мене у моєму виборі. Хочу подякувати всім тренерам, які ростили, направляли, давали поради. До мене тільки зараз починає приходити усвідомлення того, наскільки сильно мені пощастило з наставниками. Спасибі їм велике! Окрема подяка хокейній команді "Роксолана". На той час за "Роксолану" грали майстри спорту СРСР, які передали мені багато досвіду, майстерності і дали дорогу в майбутнє. Не можу не згадати "Нафтохімік", команду, де всі, немов добре налагоджений годинниковий механізм, працювали на перемогу.

– Ви вже замислювались, чим би вам хотілося займатися після закінчення футбольної кар'єри?

– Думала, але поки не визначилася. Хотілося б знайти роботу пов'язану з футболом і спортом, навчитись чогось нового.

– Чим цікавитеся крім футболу, як проводите вільний час?

– Вільний від футболу час стараюсь проводити із сім'єю, бо дуже скучаю за ними. Приділяю увагу сину. Якогось окремого хобі немає. Все залежить від настрою і сил. Багато читаю, люблю вірші Ліни Костенко, слухаю музику, дивлюся фільми.

– Наостанок розкажіть яка зараз ситуація з ДЮСШ-3? Як готується команда до нового сезону?

– У минулому сезоні команда ДЮСШ №3 виборола путівку у Вищу лігу жіночого національного чемпіонату. На жаль, складна економічна ситуація в Україні не обійшла стороною і наш Прикарпатський регіон. На Івано-Франківщині немає коштів на чоловічий професіональний футбол. Що вже тут говорити про жіночу команду... Швидше за все в новому сезоні ДЮСШ №3 знову продовжить свої виступи у Першій лізі. Найближчим часом розпочнеться підготовка до нового сезону. Але це вже питання більше до керівництва і головного тренера.

Прес-служба ІФФФ
Фото: Жіночий футбол України